В Україні заявили про ризик поширення ящуру з Росії

Держпродспоживслужба заявила про підвищений ризик поширення ящуру в Росії, вказуючи на непрямі ознаки можливого спалаху та відсутність офіційних повідомлень про захворювання.
Мова про одне з найнебезпечніших вірусних захворювань тварин, яке стрімко поширюється та уражає парнокопитних (велику рогату худобу, свиней, овець, кіз тощо), створюючи серйозні економічні загрози для всього сектору тваринництва.
За інформацією міжнародних джерел, у низці регіонів РФ фіксуються масштабні заходи із вилучення та знищення поголів’я сільськогосподарських тварин. Характер цих дій більше відповідає класичним протоколам реагування саме на ящур, ніж визначені захворювання, що викликає обґрунтоване занепокоєння серед міжнародної ветеринарної спільноти.
Водночас офіційні російські служби заперечують наявність ящуру, пояснюючи ситуацію пастерельозом, сказом і навіть заявляючи про “мутації” цих хвороб – попри відсутність підтверджених подібних випадків у світовій практиці.
“Експерти наголошують: масштабні карантинні обмеження та масове знищення тварин є нетиповими для таких захворювань. Зокрема, пастерельоз зазвичай піддається лікуванню і не потребує радикальних заходів такого рівня”, – зазначили у повідомленні.
Наявні факти, додають експерти, можуть свідчити про підвищений ризик можливого спалаху ящуру в районі Сибіру та прилеглих територіях. Спостерігається, що зростає кількість регіонів російської федерації, де можуть фіксуватися ознаки поширення хвороби.
У відомстві наголосили, що РФ як член Світової організації торгівлі (СОТ) зобов’язана оперативно інформувати міжнародну спільноту про підтверджені випадки ящуру відповідно до вимог Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (WOAH). Втім, станом на сьогодні офіційні повідомлення стосовно цього відсутні.
Україна зберігає статус країни, вільної від ящуру без вакцинації, що є критично важливим для стабільного експорту та міжнародної торгівлі.
Нині особливий фокус відомство зберігає на прикордонних та прифронтових регіонах, де ризики залишаються підвищеними, тоді як воєнні дії ускладнюють забезпечення належного рівня ветеринарного контролю.